Сьогодні в стінах нашої рідної Золотоніської СШІТ № 2 було по-особливому тихо й трепетно. Минає четвертий рік від того страшного лютневого світанку, який назавжди змінив долі кожного з нас. Цього дня ми зібралися великою шкільною родиною, щоб обійняти одне одного добрим словом, молитвою та спільним щемливим спогадом. Ми схилили голови у світлій пам’яті перед нашими випускниками – тими хлопцями, які колись так само бігали цими коридорами, сиділи за шкільними партами, щиро мріяли про майбутнє, а в найважчу мить стали небесними охоронцями України. Віддати їм шану та розділити цей день прийшли найрідніші люди – сім’ї наших воїнів, представники волонтерської спільноти та чинні військовослужбовці, які стали для школи справжніми, надійними друзями. Це була зустріч, сповнена не лише сліз непоправної втрати, а й безмежної вдячності, тихої гордості та теплоти, яку ми прагнемо передати тим, хто нині тримає для нас небо. Щоб зігріти наших захисників хоча б краплинкою домашнього затишку та турботи, ми з любов’ю зібрали та передали «Коробки тепла» для Олеся Осмоловського зі 72-ї бригади територіальної оборони, командира протитанкового ракетного взводу 5-ї штурмової бригади Валерія Коцара, наших незмінних друзів із спецпідрозділу «АRT DIVISION» ГУР МО та Михайла Льови, воїна 110-ї бригади першого батальйону безпілотних систем. Також наша шкільна сім’я просто не могла залишитися осторонь потреб нашого випускника Валентина Носенка. Через його сестру Ірину Берлову ми передали вісім тисяч гривень – невеликий, але щирий внесок у його відновлення, у його повернення до повноцінного життя. Ми безмежно дякуємо кожному, хто приєднався до нас у цей день, хто приніс частинку свого великого серця на цей захід. Ми пам’ятаємо кожного сина України, хто віддав життя за наш спокійний сон, і обіцяємо завжди залишатися міцним, люблячим тилом для тих, хто продовжує цю святу боротьбу. Наша школа – це набагато більше, ніж просто класи й стіни, це справжня родина, яка завжди пам’ятає своїх дітей, безперестанку вірить у них і ніколи не залишає наодинці.


































