Випуск 4-А

Мої рідні дорогі серцю, Зоряні діти!
Прийшов час прощатися з однією стежиною дитинства – початковою школою.
Всі чотири роки ми разом переживали і радість, і біль, хороший настрій і невезіння. Коли я заходила до класу і чула привітне “Добрий день” та бачила ласкаві та улюблені оченята, то моє серце наповнювалось радістю і любов’ю, додавало сили та натхнення і я жила подихом класу.
Дорогі діти, шановні батьки. Чотири роки ми з вами разом піднімалися першими східцями Країни Знань. Вчилися читати, писати, рахува¬ти, дружити, жити за правилами рідного шкільного дому. Непростими були чотири перші шкільні вершини. Хто стрімко і рвучко піднімався до них, хто довго і невпевнено долав перешкоди на шляху, відчуваючи чиюсь допомогу. Та найголовніше, що ми це робили разом, – допомагаючи один одному.
Упродовж чотирьох років ваші маленькі сердечка пломеніли любов’ю, добротою до всіх оточуючих. Нехай ця любов і далі веде вас в нове, світле, незвідане життя. Ідіть гордо, прямо, не звертайте вбік, не схиляйтесь перед труднощами.
Мої дорогі батьки! Велике сузір’я наших розумних, творчих, оригінальних, непосидючих, інколи конфліктних, але самих найкращих дітей здружили нас, зробили нас однодумцями. Завдяки вашій допомозі, підтримці ми разом пройшли цей шлях! Ми стали справжньою командою. Дякую вам за розуміння, витримку, терплячість!
Мої любі діти! Мені не вистачатиме ваших допитливих оченят, вашого веселого щебету. На жаль, місяці карантину не дали мені насолодитись в повну міру спілкуванням з вами, почути ваші мрії і надії.
Я сумуватиму за вами. Щасливої долі вам! Двері нашого класу завжди будуть відкриті для вас! Гарного відпочинку влітку! Люблю Вас!
Ваша Катерина Миколаївна.